Механізми соціалізації.
Є багато означень соціалізації, так як це поняття вивчається: філософією, психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою та теологією.
Нас цікавить соціалізація, що вивчається педагогікою та психологією.
Соціалізація з точки зору педагогіки – комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства.
Як казав Альбер Камю: «Найбільше питання життя – як жити серед людей?»
На відміну від інших живих істот, чия поведінка обумовлена біологічно, соціалізація - це процес, якого потребує дитина, щоб отримати навички, необхідні для повноцінного життя у суспільстві.
Соціалізація включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.
По перше давайте з’ясуємо: «Що, або хто може впливати на соціалізацію дитини?»
Вважається, що існує чотири групи чинників, що впливають на соціалізацію дитини:
1. Мегафактори - космос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші групи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі;
2. Макрофактори - країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію всіх, хто живе в певних країнах;
3. Мезофактори - умови соціалізації великих груп людей, що виділяються: по місцевості і типу поселення, в яких вони живуть (регіон, село, місто, селище); по приналежності до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення та ін); за належністю до тих чи інших субкультур;
4. Мікрофактори- безпосередньо впливають на конкретних людей, які з ними взаємодіють - сім'я і сімейне середовище, сусідство, групи однолітків, виховні організації, різні громадські, державні, релігійні, приватні і контрсоціальні організації, мікросоціум.
Найважливішу роль в тому, як пройде соціальне становлення дитини, грають люди, в безпосередній взаємодії з якими протікає його життя. Їх прийнято називати агентами соціалізації.
На різних вікових етапах склад агентів специфічний. Так, по відношенню до дітей та підлітків такими виступають батьки, брати і сестри, родичі, однолітки, сусіди, вчителі.
По своїй ролі в соціалізації агенти розрізняються залежно від того, наскільки вони значущі для дитини, як будується взаємодія з ними, в якому напрямку і якими засобами вони роблять свій вплив.
Соціалізація людини у взаємодії з різними факторами і агентами відбувається за допомогою низки, умовно кажучи, «механізмів соціалізації».
Фактори + Агенти = Механізми соціалізації.
Механізми соціалізації поділяються на:
· Соціально-психологічні механізми.
· Соціально-педагогічні механізми.
Соціально-психологічні механізми соціалізації:
· Імпрінтінг - фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Імпрінтінг відбувається переважно в дитячому віці.
· Ідентифікація - це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дає змогу засвоювати різноманітні норми, відносини і форми поведінки, властиві навколишнім. Прикладом ідентифікації є статево-рольова типізація - процес надбання індивідом психічних особливостей і поведінки, характерних для представників певної статі;
· Екзистенціальний натиск - оволодіння мовою і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки, обов'язкових у процесі взаємодії з оточуючими.
· Наслідування - є свідомим або несвідомим відтворенням дитиною моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема, манер, рухів, учинків тощо);
· Навіювання - процес неусвідомленого відтворення дитиною внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується;
· Соціальна фасилітація - стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті якого їхня діяльність стає вільнішою й інтенсивнішою («фасилітація» означає «полегшення»).
· Рефлексія - внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності.
Соціально-педагогічні механізми соціалізації:
· Традиційний механізм соціалізації - являє собою засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для його родини і найближчого оточення (сусідського, приятельського та ін.) Це засвоєння відбувається, як правило, на неусвідомленому рівні за допомогою фіксації, некритичного сприйняття панівних стереотипів. (Відбувається на перших етапах соціалізації тобто в дитинстві.)
· Інституційний механізм соціалізації - функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації (дитсадок, школа), так і такими, що реалізують таку функцію як другорядну (виробничі, громадські, клубні й інші структури, а також засоби масової комунікації - преса, радіо, кіно, телебачення).
· Стилізований механізм соціалізації - діє в рамках певної субкультури. Розуміється комплекс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку чи культурного шару, який в цілому створює певний стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової, або соціальної групи.
· Міжособистісний механізм - функціонує в процесі взаємодії людини з суб'єктивно значущими для неї особами. Значущими особами можуть бути батьки (у будь-якому віці), шановний дорослий, друг-одноліток своєї або протилежної статі та ін.
Висновок: соціалізація кожної людини здійснюється за допомогою всіх цих механізмів. Але роль кожного з них, їх особлива вага в здійсненні процесу соціалізації різноманітна.
Соціалізація робить дитину - людиною, але вона також може замість особи створити з нього бездумного гвинтика, який живе і думає за шаблоном.
В соціалізації є дві сторони: що внушає суспільство, і що ц цим робить сама дитина.
Якщо в суспільстві - культура свободи, творчості та позитиву, то така соціалізація допомагає дитині стати вільним, творчим і позитивним.
Якщо ж суспільство (або конкретна сім'я) з установками: «не думай», «будь як всі», «не висловлювайся», «думай тільки про себе», «життя важке», то це підштовхує дитину не до творчих установок .
З іншого боку, діти народжуються дуже різними. Якщо дитина народилась лідером, творчою особистістю, вона у будь-якому суспільстві буде особистістю.
Якщо ж дитина народилась відомою, конформістом, схильною до шаблону (у тому числі ліниться думати), то важко від неї очікувати лідерства, свободи думок та творчості.
Нас цікавить соціалізація, що вивчається педагогікою та психологією.
Соціалізація з точки зору педагогіки – комплексний процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства.
Як казав Альбер Камю: «Найбільше питання життя – як жити серед людей?»
На відміну від інших живих істот, чия поведінка обумовлена біологічно, соціалізація - це процес, якого потребує дитина, щоб отримати навички, необхідні для повноцінного життя у суспільстві.
Соціалізація включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.
По перше давайте з’ясуємо: «Що, або хто може впливати на соціалізацію дитини?»
Вважається, що існує чотири групи чинників, що впливають на соціалізацію дитини:
1. Мегафактори - космос, планета, світ, які в тій чи іншій мірі через інші групи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів Землі;
2. Макрофактори - країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію всіх, хто живе в певних країнах;
3. Мезофактори - умови соціалізації великих груп людей, що виділяються: по місцевості і типу поселення, в яких вони живуть (регіон, село, місто, селище); по приналежності до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення та ін); за належністю до тих чи інших субкультур;
4. Мікрофактори- безпосередньо впливають на конкретних людей, які з ними взаємодіють - сім'я і сімейне середовище, сусідство, групи однолітків, виховні організації, різні громадські, державні, релігійні, приватні і контрсоціальні організації, мікросоціум.
Найважливішу роль в тому, як пройде соціальне становлення дитини, грають люди, в безпосередній взаємодії з якими протікає його життя. Їх прийнято називати агентами соціалізації.
На різних вікових етапах склад агентів специфічний. Так, по відношенню до дітей та підлітків такими виступають батьки, брати і сестри, родичі, однолітки, сусіди, вчителі.
По своїй ролі в соціалізації агенти розрізняються залежно від того, наскільки вони значущі для дитини, як будується взаємодія з ними, в якому напрямку і якими засобами вони роблять свій вплив.
Соціалізація людини у взаємодії з різними факторами і агентами відбувається за допомогою низки, умовно кажучи, «механізмів соціалізації».
Фактори + Агенти = Механізми соціалізації.
Механізми соціалізації поділяються на:
· Соціально-психологічні механізми.
· Соціально-педагогічні механізми.
Соціально-психологічні механізми соціалізації:
· Імпрінтінг - фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Імпрінтінг відбувається переважно в дитячому віці.
· Ідентифікація - це ототожнення індивіда з деякими людьми або групами, що дає змогу засвоювати різноманітні норми, відносини і форми поведінки, властиві навколишнім. Прикладом ідентифікації є статево-рольова типізація - процес надбання індивідом психічних особливостей і поведінки, характерних для представників певної статі;
· Екзистенціальний натиск - оволодіння мовою і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки, обов'язкових у процесі взаємодії з оточуючими.
· Наслідування - є свідомим або несвідомим відтворенням дитиною моделі поведінки, досвіду інших людей (зокрема, манер, рухів, учинків тощо);
· Навіювання - процес неусвідомленого відтворення дитиною внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих людей, з якими він спілкується;
· Соціальна фасилітація - стимулюючий вплив поведінки одних людей на діяльність інших, у результаті якого їхня діяльність стає вільнішою й інтенсивнішою («фасилітація» означає «полегшення»).
· Рефлексія - внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності.
Соціально-педагогічні механізми соціалізації:
· Традиційний механізм соціалізації - являє собою засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, які характерні для його родини і найближчого оточення (сусідського, приятельського та ін.) Це засвоєння відбувається, як правило, на неусвідомленому рівні за допомогою фіксації, некритичного сприйняття панівних стереотипів. (Відбувається на перших етапах соціалізації тобто в дитинстві.)
· Інституційний механізм соціалізації - функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства і різними організаціями, як спеціально створеними для його соціалізації (дитсадок, школа), так і такими, що реалізують таку функцію як другорядну (виробничі, громадські, клубні й інші структури, а також засоби масової комунікації - преса, радіо, кіно, телебачення).
· Стилізований механізм соціалізації - діє в рамках певної субкультури. Розуміється комплекс морально-психологічних рис і поведінкових проявів, типових для людей певного віку чи культурного шару, який в цілому створює певний стиль життя і мислення тієї чи іншої вікової, або соціальної групи.
· Міжособистісний механізм - функціонує в процесі взаємодії людини з суб'єктивно значущими для неї особами. Значущими особами можуть бути батьки (у будь-якому віці), шановний дорослий, друг-одноліток своєї або протилежної статі та ін.
Висновок: соціалізація кожної людини здійснюється за допомогою всіх цих механізмів. Але роль кожного з них, їх особлива вага в здійсненні процесу соціалізації різноманітна.
Соціалізація робить дитину - людиною, але вона також може замість особи створити з нього бездумного гвинтика, який живе і думає за шаблоном.
В соціалізації є дві сторони: що внушає суспільство, і що ц цим робить сама дитина.
Якщо в суспільстві - культура свободи, творчості та позитиву, то така соціалізація допомагає дитині стати вільним, творчим і позитивним.
Якщо ж суспільство (або конкретна сім'я) з установками: «не думай», «будь як всі», «не висловлювайся», «думай тільки про себе», «життя важке», то це підштовхує дитину не до творчих установок .
З іншого боку, діти народжуються дуже різними. Якщо дитина народилась лідером, творчою особистістю, вона у будь-якому суспільстві буде особистістю.
Якщо ж дитина народилась відомою, конформістом, схильною до шаблону (у тому числі ліниться думати), то важко від неї очікувати лідерства, свободи думок та творчості.
Презентація до доповіді: